Я, як вітерцем
згасла свічка.
Відродитися хочу
душею, кричу
не виглядаючи
із-за чужого плеча
з дороги своєї не зійти,
жалю не здатися по-дорозі.
Гості ми на Землі,
але не віримо до останнього
зітхання, все плануємо
майбутнього дорогу.
Борг виконуємо
продовження роду,
не бачимо життєвого
останнього повороту,
так і вірити в нього не хочеться,
на Землі ще
помучитися хочеться.
Я, як вiтeрцeм згасла свiчка...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117080802601
Свидетельство о публикации №117080802601
Рецензии
