Шукати серед ночi олiвець... Соловей Заочник

http://www.stihi.ru/2017/08/02/3047


Оригінал:


Шукати  серед  ночі  олівець
і  клаптик  недоторканий  паперу,
а  вірші,  часом,  –  знову  нанівець...

Згадати  риму  майже  вже  померлу,
і,  помацки,  ну  майже  навмання,
писати  щось  під  світлом  мерехтливим
від  кволого  невдахи-ліхтаря,
що  світить  двом  метеликам  грайливим...

Писати  ранок  і  "цвірінь"  з  кущів,
сполохані  зірки  і  прохолоду,
слова  хапаються  за  лист  мерщій  –
настане  день  і  знов  пірнуть  у  воду  –
Дніпра,  що  ніжно  острів  обійма
прозорою  блакитністю  стрімкою...
Усі  турботи  топляться  –  нема!  –
величчям  обдаровує  і  коїть
таку  без  каламуті  благодать
серед  несталого  безладдя  світу...

Течуть  думки  до  Бога,  як  вода,
і  хортицький  гуляє  вільний  вітер...


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Искать пропавший карандаш в ночи
и листик неисписанный желанный –
а о стихах тем временем молчи…

И рифму вспомнить: словно бездыханна
уже…наощупь, будто и не зря,
писать в неверных света переливах
от слабого бедняги-фонаря
что светит паре мотыльков игривых…

Писать и утро, и «цвиринь» с кустов,
созвездья, потревоженные с ходу,
за лист цепляться каждый звук готов –
настанет день – и снова прыгнет в воду –
Днепра, что нежно остров приобнял
прозрачною голубоватой дымкой…
в заботах призатоплен, как пропал,
величьем одаряет невидимкой
такую вне сомненья благодать
привносит он в смятение земное...

Текут все мысли к Богу, как вода,
и ветер с Хортицы наполнен тишиною...