Я малюю жовтим листям осені,
Зійшла з розуму - малюю синім дощ.
Без взуття, лише ногами босими,
Я торкаюсь душ людських підошв.
Під прицілом, наче в спину ранена,
Падаю, і знов встаю з колін.
А душа, неначе знов роздягнена,
У полоні білих-білих стін.
Ніч тримає, загасивши полум'я,
Плаче осінь - плаче сивий дощ.
Знову... Я, неначе знов оголена,
Йду по вулицям холодних міст і площ.
Небо ріжуть блискавиці лезами,
Наче розрізають навпіл Світ...
Доля знову із терезами
Пише новий вільний заповіт.
Листя, наче листи у мережах,
Опадає, видаливши файл.
А душа, знов у старих одежах,
Закриває доступ у Wi-Fi.
Стану однією із знедолених,
Але завтра все сама зміню.
Те, що я цим світом не спотворена,
Все одно всім я доведу...
Пароль душi
© Copyright: Лиса 25, 2017
Свидетельство о публикации №117080705628
Свидетельство о публикации №117080705628
Рецензии
Дуже чутливий вірш, як ковток свіжого повітря) З повагою)
Евгений Назаров 98 11.08.2017 22:22 • Заявить о нарушении
Евгений Назаров 98 11.08.2017 22:22 • Заявить о нарушении