Чому?

                памяти Даши Барташук
Чому за вітром полетіла ти?
Згубила посмішку і погляд відібрала.
Чому між хмар сховалась назавжди
І не пробачила,"Добраніч" не сказала?

Чому не в змозі я тебе забуть?
Чарівний абрис твій і сміх дівочий,
Чумацьким шляхом сплетену косу
Та мерехтливі зорі-ясні очі.

Не за горами вже зима.
Сторожа-вітер брами зачиняє.
Блукає олень лісом і зника.
Калина змерзла опадає,

А ти у марево пішла і не спинить...
В деревах сніг метеликом кружляє,
На згадку білу стрічку залишає,
Що у косі твоїй була в останню мить...
                04.08.2017 г.


Рецензии