Зупинись, не потрібно прощання.
Буде краще, коли ти підеш.
І все те, що ми звали кохання,
Ти з собою навік забереш.
Я не хочу безсоння ночами.
І не хочу на серці я біль.
Хай все те, що було поміж нами,
Зникне як сонцем спалена тінь.
Те кохання в пустелі відносин,
Недосяжним було міражем.
Почуття, що навіяла осінь,
Ми здавалось навік збережем.
Та нажаль всі вони облетіли,
Як багряні осінні листи.
Мабуть так ми з тобою хотіли,
Те кохання життям пронести.
Не потр1бно прощання
© Copyright: Борис Задорожный, 2017
Свидетельство о публикации №117080405815
Свидетельство о публикации №117080405815
Рецензии