Лише тепер я знаю

Тебе я бачу Боже мій всяк час.
Я вимріяла диво - і здійснилось!
Позвала я тебе і зголосився!
Тепер зі мною тут Ти повсякчас.

Мене навчив співати Ти веснянок
Надії - щирих, чистих, запшних,
Як дотик до бруньок липких,
Духмяних, що певно розквітуть!
Ніщо не згубить їх.
Мене ти вивчив лебединій вірі,
Що все перемага в любові щірій.
Лелекою у рідний край вертати -
Із вирію гріхів у рідну хату,
До Тебе, пане Отче, в рідний дім,
Що Ти для мене в небі спорудив.
 
Без Тебе я була,як птиця без крила.
І як без сонця небо на світанні.
І я пісень співати не могла,
Бо без душі було моє кохання.
Сил не було, я гинула в неволі!
Хоча здавалось що живу на волі.
Сама на сам зі світом повним зла.
Алє, хіба без Тебе я жила?!

Лише тепер я знаю, що то значить,
Вдихнути волю повними грудьми.
Лише тепер я знаю, як це - бачить,
А не дурить себе примарама журби.
Лише тепер я знаю, як то колір.
А до тепер було все чорно - сіре,
Поблякле, згасле, ізмарніле,
Лишень того, що якось то було!
Лише тепер я знаю, що я чую!
Не з розповідей тих, хто чув колись.
Ні! Диво пісні через мене лине.
Воно є у мені, ось подивись!

Я вдячна за веселку кольорову.
За виспіви дощу по стрісі.
за диво солов"їв у лісі
За всю красу, що нею я живу.
І не колись  - тоді, а ось тепер!
Твій дотик на вустах моїх завмер.
І я, від радості тремчу, - не марю!
У відповідь на славу з уст моїх,
Я бачу посміх на устах Твоїх.
Ти милостиво промовляеш Слово,
Для мене! Говори, молю!
Пошли мене, о Боже, я готова, -
Вістити людям про Любов Твою!
Очисти Ти мої уста вуглинкой огняною
Палаючої істини Своєї.
І ствну я, тепер уже, частинкой -
Незміреної щедрості Твоєї.

Екатерина Рочегова. стихи ру