Пташка в залізній
клітині не співає.
Час яблучком
котиться мимо,
не любить жарти
з ним грайливі.
Множиться днів
і ночей хоровод
у танці Століття,
розбурхуючи людину.
Сувора правда
Життя з'являється
переді мною,
не можна в ній
виявитися негідником.
Всевидюще Око
споглядає нас,
перевіряючи сил
життєвих запас.
Ми тужимося
кожним прожитим
днем, адже всі
у небуття зійдемо.
Як не прикро
усвідомлювати, але ніби
у "чергу" всі туди
стоїмо, коротаючи Життя
кожну мить.
Пташка в залiзнiй клiтинi нe спiваe...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117080302845
Свидетельство о публикации №117080302845
Рецензии
