Вона, чекала і чека!
Вона, плекала і плека!
Вона, надіею жива!
Понині!
Вона, кохала і коха!
Життя, втрачае берега!
І тільки тим вона жива -
Берегиня!
Я тільки тому і на світі живу!
У долі пірнаючи, знов, виринаю!
Що дівчина мила із вірой святой,
Співа про любов! Співа про любов!
У шалі розмаю.
Пізнавши ціну ненадійним словам.
Іду на вогні полум"яного серця.
Ловлю, веселковий, бврвистій настрий.
Із щастя легкого і мрій.
Що певно лунае, зворушує серце.
Та, линучи, пісня,кордони змива!
Руйнуе в"язниці і грати всі рушє!
Любов"ю суцільною мир - залива!
Потоками сильними в себе змива!
Колись омертвілі, сплюндровані душі.
І раеця серце у вирі палкім!
Святкуючи з миром, життя те, воскресле!
Так світом пануе Одвічна Любов!
Одвічна Любов!
Лунаючи гучно з дівочого серця!
Екатерина Рочегова.стихи ру
Берегиня
© Copyright: Екатерина Рочегова, 2017
Свидетельство о публикации №117080104049
Свидетельство о публикации №117080104049
Рецензии
