Знаю, коли прийде
фатальна година,
посмішка буде на вустах,
значить відмучилася,
навіть у снах.
Впаде остання сльоза,
як застигла роса.
Знаю, слід мій на Землі
не значим, але приховаю у вустах
цю не удачу.
Місячною доріжкою Життя
промайнуло, не давши
озирнутися, як ускач.
Про прожите не шкодую,
але повторити її Урок,
навряд чи посмію.
Знаю...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117080103870
Свидетельство о публикации №117080103870
Рецензии
