Вiрш на шкiрi, запах якоi п янить

Я писатиму тонкими стрімкими лініями
Ці слова на лінії кожного твого ребра.
Губи спускатимуться аж до бедра,
А в кімнату вриватиметься запах кремової лілії.

Ти не забудь принести мені квіти.
Які? Байдуже, тільки троянд червоних не треба.
Мені хочеться показати тобі моє літнє, на заході сонця, фіолетове небо.
Ще більше хочеться втому і страх з себе твоїми рідинами змити.

Вдихати повітря запах, відчувати дотик подушечок пальців,
Зривати комплекси, блоки, зірвати всі ролі і маски.
Не просто на ніч читати, писати цього разу свою власну казку
Про голодних на ніжність і пристрасть коханців.


Рецензии