Зазирнуло сонечко вранці у віконечко,
Бачить сонце-в ліжечку спить іще маля,
Лоскотало сонечко малесенькі долонечки,
Промінцями теплими,граючись з малям.
І відкрились радісно оченята-зірочки,
Трішечки примружившись від сонячних забав.
-"Ти навіщо сонечко будиш нашу донечку"-
-запитала матінка,дивлячись в вікно.
Засміялось в відповідь золотисте сонечко:
-"Просто мені люба дуже,ваша мила донечка,
Люблю чути вранці я дзвінкий її сміх.
І вона також як я-з золотим волоссячком,
І уміє радісно розвеселити всіх."
Мати посміхнулася лагідно до сонечка,
І тихенько мовила в відповідь йому:
-"Головне завжди світи променисте сонечко,
На шляху життєвому у моєї донечки,
І давай у Бога ми попросимо разом:
-Молимо Боже тебе милий,даруй завжди здоров"я ти,
І нашій любій донечці,
І всім дітям землі-бо,благо на життя земне даєш завжди лиш ти."
Для донечки!
© Copyright: Юлия Коваль Мешковская, 2017
Свидетельство о публикации №117072910269
Свидетельство о публикации №117072910269
Рецензии
