Люблення влади

Як буде: і, кажу, бувало –
Блискавка темінь поїдала…
І пружились над темінню боки.

Бог крутив темні вітряки.

Страшніша слава Божого начала.
Ще й славу дрібно долі розбирали.
З сухенького сухі штани спадали
У жертву боговгодную, малу.
У славу боговгодную селу:

І гостропернеє служіння надихало
Схилятись перед вістрям на кі;нцях опахала
Удару Бога.

             Гір порив гіркий! –
Сильніше крутяться
             вже темні вітряки! –

З пружин кровель відчутних,
неослабних! –

Чи попередження? і звідки?
Чи шаблю точать в небі –
в рів весь світський?..

Як слава Божа розрішить захоче вас –
Бо висоти в мені не тратить –
І підв’язались злі необережно в час –
Сікне – впаде на вас й одвалиться
і тьмя;ні вітряки зійдуть: небес
більш не чіпати.

Сердечно їх одплаче Божа Матір…
Каюсь, Боже, спотикаюсь: гріха жало:
Більш владолюбство в мені Богу заважало…

Страшна йде слава з Сходу – із Начала.

15.03.2006