Сонет 10
Не треба так пишатись, пані Смерть!
Вважають, ти страшна, але послухай:
кого ти душиш, не вмирають від задухи,
і я сміюся, бідолаха, над тобою вщерть.
Ми в снах блаженних чуєм образ твій:
ти - той же сон, лише похмуріший, глухіший
й так само в світі душам кращим, іншим
несеш ти звільнення і спокій крижаний.
В твоїх руках - війна, недуга, яд.
Живеш сліпого випадку рабою
чому ж гордишся так собою?
Від маку теж не гірше і міцно сплять.
Всіх нас від сну пробудять назавжди,
ти ж, пані Смерть, сама помреш тоді!
- Джон Донн
© Copyright: Петр Скорук, 2017
Свидетельство о публикации №117072501915
Свидетельство о публикации №117072501915
Рецензии
