Да, скифы вы, да, азиаты вы!

Наш мир Руси не путайте с российским –
Не скифы - мы, не азиаты – мы.
Мы проклинаем табор ваш чекистский: 
Гулаги, гладоморы, паханы...

Милей небес лазурь и злаков поле,
Соборов золотые купола.
Кормили Крым и Средиземноморье,
Эллада хлеба нашего ждала.

Даждьбог был часто скуп на урожаи –
Мы новой верой окрестили Русь.
Поэмы летописные слагали –
Столь выcока хохлов, представьте, суть.
 
А вы тогда письма ещё не знали,
Ютились, кто в землянках, кто в шатрах.
Набегами, разбоем промышляли
И мясо братьев жарили в кострах.
 
Казнить, пытать – утеха вам и радость. 
Ложь, воровство – основа бытия.
Батыя ген опричникам в награду,
А нам пахать отпущена стезя.
 
Наш край трудом украшен украинским
Как Украиной  – Киевская Русь.
А мова в нас ніжніша, ніж російська,
Та вдача м’ягша, ніж російська лють.

А доля наша – волю захищати
Від східних, збожеволілих братів.
Від Каїна, чекіста-клептократа,
І Каїном зомбованих катів.
 
А доля наша Батьківщину рідну
Від власних позбавляти глитаїв,
Хабарників, пройдисвітів огидних,
Порожніх краснобаїв-брехунів.

Країну знов поклали на ковадло,
І молот брата лупить раз у раз.
Проте сталить історія безладна –
Ніхто не зігне й не зламає нас.