Не все, що вiдбуваэться...

               В співдружності з Вікторією Сілаєвою.

Не все, що відбувається навколо
На жаль я можу зрозуміти.
І невідомість відкриває шлях для болю,
Стає тоді так важко дихати і жити.

Солоні сльози закривають очі,
До відчаю, здається, лише крок…
А рухатись потрібно проти ночі,
Стрічаючи світанку сяйво в строк.

Надія, лиш вона, як втіха
Окутує мов птах своїм крилом,
Щоб біль розтанула та стихла
І майбуття просвітлене було.

О Боже любий, як душа волає
До Тебе кожний час та кожну мить.
В такі хвилини морок огортає,
Струна душі натягнута бринить.

Зіграв би Ти на ній веселі пісні,
Щоб серце сповнилось Твоїм вогнем;
Щоб хмари розступилися всі грізні,
І стала ніч яскравим світлим днем.

А вдень з Тобой спіткнутись неможливо,
Коли і в ніч зумів Ти зберегти.
В усі часи довіритись важливо,
І в спокій Твій, Господь, ввійти.

Я вірю, що не дарма тут страждаю,
Долаю перешкоди на шляху.
І все одно свій шлях благословляю,
Руйнуючи великий мур страху.