Як дивно, коханий, як дивно-
Мій світ завмирає без тебе.
Думки галасують надривно,
І біль десь гуляє між ребер.
Як дивно, адже стільки часу
Над нами , коханий, минуло.
Та поряд з тобою щоразу,
Мов вперше мене осяйнуло.
То блискавка серце розріже.
То дощ над душою піде.
То теплий цілунок прониже...
Рука твою руку знайде...
Як дивно, але я не звикла...
Без тебе мені так болить...
Без тебе неначе все зникло...
І сумом в повітрі бринить...
Як дивно...
© Copyright: Светлана Кузьменко3, 2017
Свидетельство о публикации №117072005541
Свидетельство о публикации №117072005541
Рецензии