Друзяко-вовче, поснуло місто,
Щасливий час для собачих втіх.
Знімай із неї густе намисто
Й лягай принижено коло ніг.
Шалій, шалій під її руками,
Лишай на сонці брудні сліди.
Як тінь, як ніч ти ідеш за нами
З очима, повними смерть-води.
Ти любиш так, що гризеш до крові,
В тобі є сила, і є жага,
Але чи прагне вона любові
Від зла, від демона, хижака?
Ти чуєш «ні», чуєш «ні» щоночі,
І інший хтось вже давно би втік,
Але ти просто стуляєш очі
І слухаєш, як гуркотить потік.
Собача нiч
© Copyright: Алена Нойвилль, 2017
Свидетельство о публикации №117071808086
Свидетельство о публикации №117071808086
Рецензии