Сесар Валь хо. Жага до смертi

                Париж, 1926.
Панове:

    Не без приємності засвідчую цими рядками, що смерть - більше ніж покарання, штраф чи обмеження, які накладаються на людину, потреба нагальна й остаточна з понад усіх людських потреб. Наше прагнення померти перевищує наш потяг до народження і життя. Ми могли б не родитися, але не можемо не помирати. Ніхто до сьогодні не казав: «хочу народитися». Але частенько кажуть: «Краще мені померти». З іншого боку, здається, немає нічого легшого, ніж народитися, оскільки ніхто не казав, що мав труднощі з цим, і що він доклав масу зусиль, щоб увійти у цей світ, у той час, як померти значно складніше, ніж гадають. Це є доказом того, що потреба помирати безкрайня і необорна, бо відомо, що потребу задовольнити тим важче, чим вона більша. Зітхають за тим, що є недосяжним.

    От якби комусь постійно писали, що його мати добре себе почуває, зрештою він би відчув загадкову тривогу, але не через підозру, що йому брешуть, і не тому що, можливо, його мати вже мертва, а лише у силу невідворотності того, що його мати має померти. Ця людина зробила б відповідні розрахунки і подумала сама собі: «Неможливо. Не може бути, що моя мати досі жива». Зрештою вона відчула би нестерпну потребу дізнатися, що її мати вже померла. Інакше, вона прийняла би це на віру.
 
    Давня ісламська легенда мовить про сина, що досяг трьохсотріччя серед племені, де люди доживали щонайбільше до п’ятдесяти років. У віці двохста років засланець запитав про свого батька, і йому відповіли: «Він здоровий». Однак, коли через п’ятдесят років він повернувся до свого поселення і довідався, що творець його днів помер двісті років тому, він спокійнісінько промуркотів: «Я знав про це вже багато років». Природно. Конечність смерті батька, що з’явилася у ньому в призначену годину, невідворотну, фатальну, як на лихо, була задоволена  саме тієї миті і у реальності.

    Рубен Даріо якось сказав, що журба богів у недосяжності смерті. А що стосується людей, вони були б завжди щасливими, якби були певні своєї смерті. Та, на жаль, люди ніколи не впевнені у своїй смерті: вони відчувають темну пристрасть до смерті та тугу за нею, але завжди сумніваються, що помруть. Ми засвідчуємо, що журба людей - ніколи не бути певними смерті.

Переклад з іспанської Оліся Лапковського

оригінал https://www.pagina12.com.ar/5568-la-necesidad-de-morir