Моя надія і примара
Сонце вже сідає. В грудях щем..
Жменю срібла кидає на трави.
Квіти в лузі, вимиті дощем,
Болем в очі хлюпають яскраво.
Червоніють маки на межі,
Ті, що рук твоїх колись торкались…
Мрії, перекручені вужі
Сплять собі. Тебе не дочекались.
Відблиском червоним – не души
Ти – моя надія, і примара…
Пелюстками маків від душі
Відлітаєш, танучи у хмарах…
17.06.2017
Моя надежда и химера. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2017
Свидетельство о публикации №117071609677
Свидетельство о публикации №117071609677
Рецензии
