Св'ятий Боже, я хочу до тебе.
На цім світі не можу вже жить.
Посади ти мене біля себе,
Буду довго про все говорить.
Розповім я тобі як живеться
На землі безталанним як я.
Розповім, що за віру береться
Там з людей непомірна платня.
Ти послухай мене, св'ятий Боже,
Там за дарма ніхто не помре.
Що ж це коїться, адже не гоже,
Що за смерть церква гроші бере.
Що там смерть, а коли немовляті
Вистригають на лобі хреста!
Чи не знають попи дурноваті,
Що в дитини кишеня пуста?
Розкажи, я звертаюсь до тебе.
Твоїм іменем гроші беруть,
Потім їх витрачають на себе,
Ті, що гроші із церкви крадуть.
Чи побачать людей з чорних Джипів,
Ті попи, що із церкви тягли?
Не чутно їм і тих людських криків,
Що за жадібність їх прокляли.
Відпусти мене, Боже, так треба.
На землі розповім я про те,
Що не дуже тобі видно з неба,
З храмів золото сліпить тебе.
З храм1в золото сл1пить тебе
© Copyright: Борис Задорожный, 2017
Свидетельство о публикации №117071407791
Свидетельство о публикации №117071407791
Рецензии