Залишайся

Вийди з моєї голови.
Благаю, вилізь.
Розчинись,
Відпусти,
Ти ж бач, не вивіз.

Адже я був не правий,
Коли поселив тебе разом з твоїми речами в ній,
І коли дозволив залишитись навічно там.
А тепер просто йди, тільки сліз своїх лити не смій,
Тобі-мені не потрібно сердечних драм.

Адже ти, немов паразит, що мене їв увесь час ізсередини,
Виснажила, змучила,
Навчи ж тебе не бачити,
Моє янголятко,
Та найважливіше - відчувати лиш у якості випадку.

Тому що болить усередині,
І нехай стану розумово відсталим,
Але покинь мою голову, думки тьмяні.

І заради святого всього
Дай забути мені імені твого.

Йди.

Ти застрягла там, немов заноза,
Та стала явною причиною мого неврозу.
В мене тут трохи безглуздий вид,
Тому що всередині людина сидить - ти.
Від того й морозить весь час мене, чуєш?

Від того й я став своїх почуттів каліка,
Мені не потрібно безкрайніх просторів, далеких країн тих,
Для мене очі твої - сильніший із всіх дурман,
Я став почуттів своїх бранець, в мені обман.
В голові моїй ти,
Благаю ж, йди.
Ти стала занадто ідеальним недоліком,
Від того й погляд мій загубленого меланхоліка.

А ще в мене ім'я твоє на вустах
Приліпилось, немов би губами взимку
Я торкнувся стовба холодного.
Докторе, скажіть, лікування моє у чому,
Відпустіть з палати додому,
Мені так потрібен спокій.

Хоча начебто не було причин на заваді
Аби тебе залишити,
І не те, щоб ти жила тут, як сувенір на пам'ять.
(Я б виділив кімнату).
Було щось інше, створене із любові,
Але твої-мої почуття - паперові.

Ніби купюри чиєїсь зарплати.

Йди з моєї голови.
Ти стала мені оболонкою вакуумною.
Не розумію, як дихати тут.
І точно не знаю,
Як можна тебе не хотіти.

То будь-ласка, вилізь з моєї голови,
Та, бажано, забери свої речі.

Терпіти хоч як тут стараєшся,
Але ти всюди ввижаєшся.

Я б, не думаючи, викинув сам тебе -
Зізнаюся, я вже намагався.
Але кожний до біса раз
Я невідомо чого здавався.

Ні до чого тут слова пусті -
Йди сама.
Та у скоєному тільки не кайся.

Хоча стій.

Без тебе я залишусь порожнім,
Без тебе мені зовсім не можна,
Я залишусь паралельною смугою дорожньою,
Що тебе не торкнеться ніколи.

Тому я знову гукнув тобі: стій!

Без тебе я пропаду,
І навіть без шансів.

А тому
Залишайся.