Ти щоночі до мене літав,
Знав, що так не можна робити,
Щоб дивитися у мої очі,
Щоб ще більше мене любити.
Ти щоранку для мене співав,
Маючи у душі тільки віру,
Сонцем віки мої підіймав,
Щоб усмішку побачити щиру.
Ти щодня в мою тінь припадав,
Знав, що я все одно втечу,
Та як ніч наступе, ти знав,
Не запалю край віконця свічу.
І не стану тобі маяком,
Не подам я надії світло,
Напрям не покажу вітряком —
Я не стану твоїм вітром.
Але кожного ранку щодня,
Прокидаюся під твої співи,
Ти тримаєшся, ти — броня,
Але вибач, мені не потрібно.
Я сказала лише "пробач",
Ти продовжуєш сильно любити.
Виявляється, я — палач,
Ну, а ти - програв у цій битві.
3.VI.17
Не взаимная взаимность
© Copyright: Мареся Амросьева, 2017
Свидетельство о публикации №117070900221
Свидетельство о публикации №117070900221
Рецензии