Не грiй

Не грій мене, я це переживу,
Малюй проміння сонця на стіні,
Від куль я якось сам вже заживу
Та буду бачити тебе я уві сні.
Лишай мене, пускай на самотік,
Я стиснувши кулак це все прийму
Й не зачиняючи своїх повік,
Повір, кохана, все переживу.
Від слів буває боляче такОж,
Вони, бувають, ріжуть немов лезо,
Він них кидає у мандраж та дрож,
А деякі вже не сприймаються тверезо.
Не грій мене, будь ласка, залишай,
Від тебе божеволію я швидко.
Піди тихенько, не треба, не втішай,
Мені від себе вже стає дедалі бридко.
Окрім проміння намалюй ще квіти
Навколо куль, що у моєму серці.
Карбуй ножем, не смій мене жаліти,
І не дивись на мене у люстерці.
Уходь, прошу, а я ось тут залишусь,
Я хочу бути поруч за спиною
І скільки треба за це я буду битись,
Лишень, щоб далі йти на ви війною.
Кохана, як шкода, що ти не грієш:
Чи ти холодна, чи то просто я такий,
Що хочу бачити, як ти сивієш,
Але найкраще зараз мене вбий,
Бо краще я не буду знати де ти і з ким,
Ніж просто мовчки тебе з ним ділити.
Твоє вино мені здавалося терпким,
Допоки пляшками я не почав тебе так пити.
24.V.17