Кожна думка в серце жалить,
Хоч не хоч я її проводжаю,
Кожен крок від тебе далі,
Він розриває мене навпіл.
Де ти була, коли хворів тобою,
І де я був, коли весною
Ми загубились. І хто розсудить?
Хто здравий глузд у нас пробудить?
Пробач, але мені шалено.
Шалено мало, мало тебе.
Пробач, що дим роз’їв в очах усмішку,
Що покохав тебе так грішно.
Пробач за всі дарунки долі,
Що помираєм поневолі,
Пробач, що я тебе кохаю,
Пробач, що я тебе не знаю.
Ми так зустрілися раптово,
Це стало нашим епілогом.
Цей Всесвіт даний був не нам,
Пливи ти к іншим берегам.
Як біль у грудях розриває,
Як попіл заживо згораю,
Тепер все те, що зараз маєм -
У мокрій рамці фотографії.
Шалено
© Copyright: Мареся Амросьева, 2017
Свидетельство о публикации №117070900160
Свидетельство о публикации №117070900160
Рецензии