«Переведіть мене через майдан…»
Віталій Коротич
Я не добiг тоді через майдан.
Мене убили тут – посеред нього.
Світило сонце і в вечірній рай
попав зненацька я, в обійми до Старого.
Мене убили! Та не в тому річ –
життя віддав за Батьківщину-Неньку,
за братика, сестру, бабусеньку стареньку…
А мама з татом плачуть все, рідненькі…
Я тут – на Небесах! Дивлюсь на все звисока.
Не можу зрозуміть, що за мара така?!
Чому ж і до цих пір кровить, болить глибока
народна рана? І не зажива?!
І до яких же пір війна буде тягнутись?
І до яких же пір вмирать будуть сини?
Чи, може, не за тих тоді ми присягнули?
Чи, може, не за тих тоді ми полягли?
Я не добiг тоді через майдан...
Липень, 2017р.
(фото автора)
Я не добiг тодi... Тим, хто загинув на Майданi
© Copyright: Лариса Геращенко, 2017
Свидетельство о публикации №117070703557
Свидетельство о публикации №117070703557
Рецензии
Очень глубокое и сильное стихотворение. Соглашусь с предыдущим комментатором - люди на Майдане стояли не за конкретных политиков, а за будущее Украины. Но во всём, что произошло потом, не украинские политики виноваты...
Орсана 01.08.2026 22:01 • Заявить о нарушении
Орсана 01.08.2026 22:01 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 17 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.