Заблукавши між зпустілих гробниць,
Пропаливши свій подих натхнення.
Я забув про тепло злих зінниць.
Я не встиг поблагати прощення.
У воді з наших подихів мрій,
Жовтим місяцем міль в очі лізе.
В повнолуння зпустив злого звіра із гір.
пильні очі розірвуть залізо.
Я вже тут, зовсім поряд, в тобі.
Прилетів злобним духом з сусідства.
Щоб залишити болючий шрам на губі.
І згоріть від твого-мого міста.
Вже твій цукор на терпких губах.
Так бажанно лежу поряд мокрий.
Я ковтнув марні сумніви й страх.
І віддався тобі, хоч і гордий.
Тобi
© Copyright: Ваня Брикулець, 2017
Свидетельство о публикации №117070710779
Свидетельство о публикации №117070710779
Рецензии
