105. I знов летить додолу палий лист...

  І знов летить додолу палий лист.
  Як і тоді я визнати це мушу -
  хоч навкруги все так, як і колись,
  та твоє слово гріє спраглу душу.

  Чи може справді все - у небуття?
  Чи все життя відспіване навіки?
  Та все ж вирують в серці почуття.
  Я бачу, як тремтять твої повіки.

  Ти пам"ятаєш - так було колись
  і журавлі теж линули у вирій.
  Хоч ми з тобою так і не збулись,
  я, як в святе, у все донині вірю.

  І хай вогонь гарячий нас спалив,
  та все ж надії ще існують досі.
  Я загадав багато добрих слів,
  але сказати так і не зумів...
  Це мабуть осінь. Це вже наша осінь.
 


  додолу - наземь.
  визнати - признать.
  мушу - должен, обязан.
  навкруги - вокруг.
  спраглу - жаждущую.
  небуття - небытие.
  життя - жизнь.
  відспіване - отпетое.
  вирують - бушуют.
  почуття - чувства.
  тремтять - дрожат.
  повіки - ресницы.
  пам"ятаєш - помнишь.
  линули - летели, неслись.
  у вирій - вдаль, в тёплые края.
  надії - надежды.
  існують - существуют.
  не зумів - не смог.
  мабуть - наверное.
  слів - слов.