Відпустив. Рука ковзнула віддаючи речі,
Знов як востаннє - обіймаючи,
любов'ю здавлюючи тоненькі плечі.
Востаннє, як казкове було б то чути,
вертаючись до дому.
Не прогортаючи дати, мов у латах -
не змушувати себе пояснювати нічого, нікому.
Відпустив. Кожен раз як маленька зрада.
Самому повертатися, прощатися гірша балада,
там за склом, "вийти проваджаючим", ще важче.
Цього разу інакше, рідніша і світла.
Не легше, від часу на кордонах,
але щодень миліша, чистіша від самого срібла.
Ще кілька тижнів,
знов зворотній відлік відбиває секунди.
Ритм природній, розливає години до зустрічі,
скорочуємо відстань - сантиметрами відміряю секунди.
5 липня 2017 р.
Шепiт перонiв
© Copyright: Искандер Соулшайн, 2017
Свидетельство о публикации №117070506759
Свидетельство о публикации №117070506759
Рецензии
