Вже не кохаю, чуєш, не кохаю.
Раптово обірвалася струна.
Ти не зачепиш більше своїм станом,
Не бродить божевілля у стінах.
За вікнами тупочеться негода,
Я чую грохіт липня об ріллю.
Пішла любов, і мов жалкує хто там,
Впускає дощик сльози на траву.
Вже відпалала, любий мій голубчик...
Остиглий попіл змоче сильний град.
Даремні всі слова; о, неминуче
Мені б краплиной стати на вустах.
Самотній вітер над степами
свище
Про почуття застиглі у часу.
Немає вороття, згоряють свічі
І байдуже хто винен: вже не суть!
Немовби щось зім'ялось, надломилось...
За двох жили душою одного.
Кохання відійшло, що ми гляділи,
І вже не вернеш ти нашу любов!
04.07.17.
Вже не кохаю...
© Copyright: Катя Александровская, 2017
Свидетельство о публикации №117070401531
Свидетельство о публикации №117070401531
Рецензии