Вже звичним стало бачити "бомжів",
На вулиці, на цвинтарі і в сквері.
Обшарпаних, голодних і брудних,
Скрізь, зачиняють перед ними двері.
У кожного трагедія своя,
Стають "безхатченками" не з своєї волі.
Це, поневічені життям, серця і долі,
Що потребують нашого із вами співчуття.
Ви, можете сказати: "це не так,
Нехай ідуть, як люди працювати,"
Подумайте, - якщо підбитий птах,
Чи зможе він без помочі літати?
Відкинуті суспільством за межу,
І намагаючись у світі існувати,
Шукають їжу по контейнерах, на смітнику,
А як знайдуть, радіють, наче діти.
Якби притулок їм якийсь надати,
Де можна було б жити й відпочити,
Та на роботу всіх оприділити,
Гадаю, не пішли вони тоді жебракувати.
6 липня 2016 року
безхатченки
© Copyright: Перевесло, 2017
Свидетельство о публикации №117070204296
Свидетельство о публикации №117070204296
Рецензии