Я вiдпускаю

Не юртуй мою душу мовчанням,
Враз надії даремними стануть,
Слід коли обійнявся з брижами
І річки додали собі стану.
Порожнечу обачно я стріну
Тим правдивим, мов небо, пророцтвом.
Як скажений триваєш над прірвой,
Бережеш ту самоту напрочуд....

А цей вірш, що так піснею ллється,
Я мовчанню присвячую пак.
Мрії слово звільняє нарешті,
А у липня в лабетах старт.

Сльози я відпускаю в очах.

02.07.17.


Рецензии