Ранок. Тиша, немає шуму машин.
Перші промінчики сонця пробиваються крізь хмари.
Ранок. Немає людей, рай для тварин.
Ніхто не тривожить. Багато драми.
Пусто на вулицях, і лиш інколи ходять люди,
Що ж у них в думках? "Знову робота...".
Нащо працювати, коли не любиш справу? Нащо муки?
І так кожного ранку. В голові та сама забота.
А я собі не поспішаю, та вдивляюсь в прохожих.
Чи є ті люди, які щасливі? Які відчувають радість?
Скільки ж в житті у них днів погожих?
Багато мамочок з дітлахами... Ось це радість.
Я бачу їх щасливі очі. В них не видно смутку.
Обожнюю, коли сім'я гуляє разом. Такі щасливі.
А що ж таке се щастя? Давно себе питаю.
А а голові відповіді: " Не знаю..."
Ранок
© Copyright: Валерончик, 2017
Свидетельство о публикации №117070104933
Свидетельство о публикации №117070104933
Рецензии