закiнчення передмови до книжки Мiй Шекспiр

 Перекладати Шекспіра чи ні – питання, як мені вважається, марне. Кожне покоління прагне освідомити вершини світової художньої класики з урахуванням реалій сучасного життя, тому до тих пір, поки існує і розвивається російська мова, неминучі все нові звернення до шекспірівських сонетів. Як справедливо відзначив поет Борис Кушнер, універсального рішення питання перекладів сонетів, на щастя, не існує. Тому «багато й багато поколінь пререкладачів будуть пропонувати читачам «свої» сонети Шекспіра. І це чудово!».

На теперішній час маємо десятки повних перекладів сонетів Шекспіра російською мовою.
Загально признаним є переклад сонетів Шекспіра, виконаний С. Я. Маршаком.
Його переклади 154 сонетів стали класикою російської літератури. До речі, Б. Л. Пастернак  зробив переклади сонетів  раніше С. Я. Маршака, але славу здобув, як перекладач трагедій Шекспіра.
Над перекладами сонетів Шекспіра С. Я. Маршак почав прцювати відразу після закінчення другої світової війни. Перші надруковані сонети Маршака з'явились у 1948 році, повністю сонети вийшли з друку також у 1948 році з ілюстраціями всесвітньо відомого графіка  В. Фаворського (деякі дослідники помилково вважають за дату 1949 рік). Переклади С. Я. Маршака увійшли до 36-го тома «Библиотеки Всемирной литературы,  Серия первая, «Вильям Шекспир. Трагедии, Сонеты», вид. «Художественная литература», М., 1968. У 1969 році в зібранні творів С. Я. Маршака у восьми томах в третій том були включні тексти сонетів Шекспіра без змін.

 Але навіть  Маршак іноді  відхилявся  від оригіналів  сонетів Шекспіра, скеровуючи свої  переклади читачам 20-го століття. Він зм'якчував грубоватість та «натуралістичність»  Шекспіра, створювавшого свої сонети  у 16-му столітті. Так, наприклад, у сонеті №3 Маршак написав: «Какая смертная не будет рада/ Отдать тебе нетронутую новь?», замінивши поняття «womb», звучаще натуралістично на російській мові, як «матка, чрево, недра»,     словами «нетронутая новь» (відомо, що перші 126 сонетів Шекспир написав, звертаючись до мужчини – свого покровителя). Ще  один приклад: поняття «by the grave» Маршак переклав спочатку, як грубе «пожирай», а потім виправив його  на слова «не предавай».   
  Перекладати  Шекспіра я не наважився, приймаючи до уваги праці попередніх поетів.  В  інтерпретації 76 сонета я, наприклад, написав:

Сонет 76
«Увы, мой стих не блещет новизной...»
Вильям Шекспир. Сонет 76

В моїй поезії нема, напевне, новизни,
Сказали основне  у віршах корифеї.
Поезія свята, ми гріємось від неї,
Мені ж подарували істину вони.

Кохання, почуття завжди у кожного свої,
Їх виражають так, затронули щоб душу.
Я достеменно знаю: нічого не порушу,
Радітиму, якщо  сонети будуть деякі мої

Такі, як написав Петрарка,  Дант,  Шекспір.
Так високо піднята ними вгору планка!
Своїй Лаурі так освідчувавсь Петрарка,
Що у захопленні коханці до сих пір.

Пишу, напевне, я  сонет  вже сотий,
Та новизни не відчуваю ні на йоту.

До запропонованої читачам книжки «Мій Шекспір» увійшло 330 сонетів (165 українською мовою і 165 російською мовою). Одинадцять сонетів подано  двома варіантами.
Частина цих  сонетів були надруковані у  двотомнику «Избранная лирика», изд. «Факт», Х., 2015, а також у збірках  віршів «Весенние стихи», два изд. «Факт», Х., 2016, і «Стихотворения» (разом з дружиною Ружинсько Н. П.), изд. «Факт», Х., 2017.
Із  330 сонетів 244 друкуються вперше.
Ці сонети –  окремі вірші, написані  при читанні  перекладів 
С. Я. Маршака. Деякі сонети можна трактувати як інтерпретацію, (по мотивам), як  наслідування, або як стилизацію. Дуже часто при читанні сонетів в голові складався цілком інший  вірш, асоціюючись  лише  в деяких аспектах з прочитаним сонетом.
      Не намагаючись додержуватись канонів класичних сонетів, я вільно поводився з формою сонета. При цьому часто виникав замість англійського італійський сонет, або у англійському сонеті римувався другий з третім рядками катрена. Тобто «Сонети Вільяма Шекспіра по-іншому» - така робоча назва цієї книжки (Стихи. Ру Леонид Ружинский).
        Для сприйняття моїх  інтерпретацій за краще буде при читанні ознайомитись з оригіналом відповідного сонета у перекладі С. Я. Маршака.
Одним із  найкращих  сонетів  Шекспіра, на мій погляд, є сонет №90 «Уж если ты разлюбишь, так теперь…». Мало хто знає, що на ці слова Ала Пугачова співає свою знамениту пісню, вкладаючи в неї стільки почуттів та експресії, що байдужим залишитися неможливо.

Книжка друкується при спонсорстві любителя поезії, призвіще якого він просив не називати.