Приходить до мене вона
Поляти щоб й нагрубить,
Дістать як мене добре зна,
Спокійно не міг щоб я жить.
Колишній дружині своїй
Я подарував свою дачу,
Здавалось живи там й радій,
Але щось нервує я бачу.
Бо всяко мене обзива,
Що я вже старий скупердяга
Й звучать всі недобрі слова,
Це мабуть за дачу подяка.
А мо’ їй приємно кричать,
Бо хоче щоб з глузду я з’їхав,
Щоб віршики кинув писать
Й за нею собачкою бігав.
Кричи, не кричи час летить,
Образи та лайку забуду,
Кохання ж продовжує жить
Й не тягне колишню до суду.
26.06.17.
Колишня
© Copyright: Георгий Грищенко, 2017
Свидетельство о публикации №117062701921
Свидетельство о публикации №117062701921
Рецензии
