«Мои глаза в тебя не влюблены…»
Вильям Шекспир. Сонет 141
Тебе я не кохаю. Зробивсь байдужим.
Давно я зрозумiв: порочна ти i грiшна,
Вiдкрилася про тебе правда вся невтiшна,
Прозрiвшi очi потрiбнi серцю дуже.
Говориш ти, але слова твої не чеснi,
Своєму тiльки серцю i очам я вiрю.
Можливо, що мої признання не доречнi,
Та правду хочу оголить я ними вiрну.
Слова, слова… Як легко з вуст вони злiтають,
Буває, що приносять радiсть, бiль собою.
Та нi душа, нi зовнiшнi чуття не знають,
Чи зайнялись слова iз iстиною грою.
Одно лиш у словах твоїх я змiг пiзнать:
Ти – пекло й рай, яких не можу я прийнять.
Сонет 141 из цикла Вильям Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062608799
Свидетельство о публикации №117062608799
Рецензии