"Я ненавижу" - вот слова..."
Вильям Шекспир. Сонет 145
Твої вуста «Ненавиджу...» колись сказали,
Коли на мене в очі ти дивилась.
Мов злодій я, вмить відчуття з"явилось,
Якого без вини раптово пов"язали.
Але, у серці віднайшовши милосердя,
Своєму слову отомУ не рада,
Промовила, (мені враз відлягло від серця):
“Буває, що не правий ти, моя відрада...”
Умить вуста її, завжди такі прекрасні,
Рятуючи мене від мук душевних,
Признались: “Чоловік у пристрасті ти класний,
Люблю завжди, не лиш в хвилинах певних”.
Й доповнила, поцілувавши ніжно:
“Сказала не про тебе й дуже спішно”.
Сонет 145 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062605283
Свидетельство о публикации №117062605283
Рецензии