Місяцем зникну між хмари,
Лишу лише згадку про світло ночі.
В вікнах кухонні злі драми,
Кислих відносин солодощі.
Всі так до когось прихильні,
Плачуть та хочуть людей прив'язать.
Та все ж тіла в них бездійні,
Де б нам знайти в кім себе закопать.
В злості шукають кохання,
В ревнощах пікантний смак,
Кожного дня на змагання,
Кроваві очі чекають на крах.
Навіщо щось в кімсь шукати?
Та не знаходить й топитись в вині.
Можна ж себе відкривати,
Жить лиш з собою відлічені дні.
Покищо буду світити,
І протинать самотою ночі,
Того хто не може сам жити,
прилип до чужої?Просто кричи.
***
© Copyright: Ваня Брикулець, 2017
Свидетельство о публикации №117062604801
Свидетельство о публикации №117062604801
Рецензии
