Так сильно вже відчув.
Та не збагну тебе.
Волосся мідно-вогняне хоч поряд, та в ілюзіях моїх.
Та знов самотнє тіло в тютюновій капсулі бреде.
На перекір тваринці, що у грудях так шкребе. У інший бік.
В думках засіла, змусила писать
Прорвавсь до тебе, та забив на все земне.
З'явились сподівання - що останній раз кохать.
Але щось дивне водить повз мене тебе.
***
© Copyright: Ваня Брикулець, 2017
Свидетельство о публикации №117062604777
Свидетельство о публикации №117062604777
Рецензии
