"Моя душа, ядро земли греховной..."
Вильям Шекспир. Сонет 146
Моя Душа - вмістилище земних гріхів,
Зачахла, віддала себе спокусам.
Вмить опустилась до самісіньких низів,
І, бездуховна, жити в мене мусить.
За що податок віддаЄмо ми такий
За строк життя малий, в аренду взятий?
Черва в землі завжди веде себе завзято,
Чекає тіло наше там кінець простий.
Ти, Душе, багатій, але без метушні,
В собі ти накопич добро й гріховність.
Лиш тілу Смерть назначила готовність,
Живою будеш у Вселенській стороні.
Життєвий час наш пролинає швидко,
Душа, собі ти небезпеку визнач чітко.
Сонет 146 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062604582
Свидетельство о публикации №117062604582
Рецензии