"Ты говоришь, что нет любви во мне…»
Вильям Шекспир. Сонет 149
Чому не віриш ти, що я тебе люблю?
Коли з тобою я — лечу в височину.
Якщо я сам — скоріш з”явись, тебе молю,
Й непередбачену розлуку я кляну.
Тобі хто ворог — той мені не друг також,
Хто дорогий тобі — тих поважаю теж.
А успіхи свої в чоловіків ти множ,
Хоча терзають ревнощі мене без меж.
Лише однОму я пишаюся все більш:
При успіхах мені милішою стаєш.
Бо ти тоді себе поводиш сміливіш,
І пристрасті моїм бажанням віддаєш.
Кохаю я, каприз терпіть — талан є мій,
В коханні я належу лиш тобі одній.
Сонет 149 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062602810
Свидетельство о публикации №117062602810
Рецензии