Доля митця не завжди з сумними очима:
Буває веселою і сіроокою.
Та гоне з залізного міста
З прагненням самітності і спокою,
З бажанням послухати лише жадану тишу.
Сором від калатання власного серця.
Знітилася душа порізана часу скельцем.
Тиша.Хай живе сонце!
Зігріває кожну ображену душу
До самого донця.
...Навідь для пса воля дорожча
Ніж задоволена злість.
Чи розуміє кожен з нас,
Що він на Землі тільки гість?
Небо і сонце.Я і нива.
Людина і вічність.
Зоряна злива-єднання землі і неба.
Розуміння,що сіяти жито треба.
Парне молоко, вода з криниці,
Духмяний окраєць хліба,
Коханих очей зіниці.
З нового аркушу життя триває.
Надія на найкраще,та краще вже не буває.
Поруч горе чуже.
Та душа має струни тугі,грає вже.
Хай живе сонце! За Iнтермеццо М. Коцюбинського
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117062601784
Свидетельство о публикации №117062601784
Рецензии