"Нередко для того, чтобы поймать..."
Вильям Шекспир. Сонет 143
Недбало вiдпустивши з рук дитятко,
Бiжить нерiдко мати, аж голову втрача,
Бажаючи швиденько уловить курчатко,
Й думок нема, чим про курчатко-втiкача.
Плачу не чує й невдоволення дитини,
Її турбота захопила лиш одна.
Все далi у погонi знаходиться вона,
Зовсiм забула про свою дитину нинi.
I ти свою спiймати хочеш птицю-мрiю,
Ганяєшся за нею, а вона химерна.
Мене залишив, а розлука так нестерпна,
Кричала я: «Коханий, зупинись, ще є надiя…»
Ловить не треба мрiю, до мене ти прийди,
Прижмись дитятком й материнство пробуди.
Сонет 143 из цикла Вильям Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062507735
Свидетельство о публикации №117062507735
Рецензии