"Издержки духа и стыда растрата…»
Вильям Шекспир. Сонет 129
Вам, пристрастi незрячi, сорому не знати,
Щоб голими пливти у морi насолоди.
Та прагнення кохатися не втамувати,
Хоч і була удавана зневага в модi.
Підтримують кохання запал мрії,
Пообiцявши i блаженство, i щедроти.
В пустелi мандрівник іде в надії,
Що спрагу, труднощi йому збороти.
Не вартi у любовi пристрастi нiчого,
Коли раптово пропаде твоє бажання.
Жага притуплюється, наче нiж, вiд того,
Що безліч ним було в користуваннi.
Та випробовуванням кожен грiшний рад,
Хоча його чекає пекло, а не райський сад.
Сонет 129 из цикла Вильям Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062409706
Свидетельство о публикации №117062409706
Рецензии