"Что, если бы я право заслужил…»
Вильям Шекспир. Сонет 125
Тримать не буду покрив над твоїм я троном,
Хоча ранiш тебе Царівною коронував.
Бо я не паж, і прислуговуватись сором,
У тiм, що вiдбулось, я iстину пiзнав.
Помпезнiстю я без оглядки захопився,
Бо атрибути красоти в тобi любив.
Знать iстину про тебе я не захотiв,
У марнославствi твiй талант нараз вiдкрився.
Дозволь хоч у душi моїй, завжди нестримнiй,
Буть не вассалом, що безмежно закохавсь.
Минулого вiдбиток, мов клеймо, зоставсь
У нiй, опаленiй моїм коханням дивнiм.
Заздрiвники й наклепники, iдiть всi геть,
Мого кохання побороть не зможе смерть.
Сонет 125 из цикла Вильям Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062402585
Свидетельство о публикации №117062402585
Рецензии