"Каким питьём из горьких слёз Сирен…»
Вильям Шекспир. Сонет 119
Сирен я сльози випив - чую, не в ладах
Щось iз здоров"ям, ковтнув немов отруту.
Напевне, в пеклi їх рецепт здобуто,
Залишивсь без надiй я, потерпаю крах.
Любимим був, грiшив у почуттях хоча,
В зенiтi cлави був, в життi зазнав я щастя.
Вмить якось дивно хвилюватися почав,
Палка здолала пристрасть, як було не часто.
Ти - благо, зло! Лиш чашу довелось прийнять,
Я зрозумiв: вiд зла усе iде на краще.
Любов минулу, що менi прийшлось пiзнать,
Знов у менi тепер й не кiнчиться нiзащо.
Забув я страх, пiшов шукать її скорiше,
Коханим щоб вiдчуть себе й любить сильнiше.
Сонет 119 из цикла Вильям Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062401583
Свидетельство о публикации №117062401583
Рецензии