Суворих давлять і сміються
Суворих давлять і сміються,
Де кожен сам собі герой,
І правда в кожного своя,
Тому й поділена країна.
А хтось кінець з кінцем не зводить,
Кричить, що прапора нема,
І залишились голодранці,
Що по куткам своїм живуть.
Але нам мало стало волі,
Химер придумали рогатих,
На кожнім братові кайдани,
Навіщо вішати своїх?
Так ми помремо й в наше тіло,
Заб'ються купою слова,
Які тримали ми в собі,
Коли ходили по головам.
Героїв маса розвелося,
За клапоть хліба загризуть,
Як негри бавляться кокосом,
І у Європі пропадуть.
Бо жити в темряві холодній,
Людську подобу роздавай,
Як копійки гримлять у бідних,
Ніхто не попаде у рай.
Суворих давлять i смiються
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2017
Свидетельство о публикации №117062300570
Свидетельство о публикации №117062300570
Рецензии
Не той герой, хто (брата) вбив,
Хто чиюсь маму знеповажив,
Хто геть сумлiння загубив,
А хто герой - той i не скаже...
Иван Брустурский 03.07.2017 17:55 • Заявить о нарушении
Хто чиюсь маму знеповажив,
Хто геть сумлiння загубив,
А хто герой - той i не скаже...
Иван Брустурский 03.07.2017 17:55 • Заявить о нарушении