"Неужто я, приняв любви венец…»
Вильям Шекспир. Сонет 114
Коронував тебе Богинею любовi,
Завжди приємна чаша лестощiв душi.
Срийнять у вiршах похвали усi готовi,
Яку б неправду словом не пиши.
Бо очi вiд любовi, майже що незрячi,
I бiлим анголом здається твiй кумир.
Прекраснiше вiд нього увесь свiт не бачив,
А правда, iстина про нього - плiток вир.
Мов бiльмами, мої закрились також очi,
Безмежно в радощах ошуканий я теж.
Хвала з обманами окремо жить не хоче,
А лестощi сп"янчать, якщо не знати меж.
Отрута - лестощi, та спробувать не грiх,
Лиш не були б вони останнi iз утiх.
Сонет 114 из цикла Вильям Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062304465
Свидетельство о публикации №117062304465
Рецензии