"Мой друг, твоя любовь и доброта…»
Вильям Шекспир. Сонет 112
Вiдмiтина ганебна на чолi моїм,
Лише, мiй друже, всi грiхи ти зняти можеш.
Ти не зi мною, у хворобi я своїй,
Бо я обмовлений, пишу, мовляв, негоже.
Я будь-яку сприйму огуду й лайку теж,
Але лиш ти менi свiй вирок вправi дати.
Для мене навiть докiр твiй - хвала без меж,
А вiд хвали я можу в небесах лiтати.
Не чую iнших слiв, слух в частотi однiй,
Звучить в моїй душi лише твiй голос милий.
Хворiю вiд мовчання я, кумире мiй,
Диктаторе для мене, друг ти мiй любимий.
Прошу тебе, дай вiдповiдь, не промовчи,
Вiд серця ти свойого подаруй ключi.
Сонет 112 из цикла Вильям Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062303510
Свидетельство о публикации №117062303510
Рецензии