"О, как ты прав, судьбу мою браня…»
Вильям Шекспир. Сонет 111
Мене ти за дiла поганi не гани,
Обвинувачуй в дiйствi кожному планиду.
Моєю долею назначенi вони,
Живу в пороках, та не подаю i виду.
Своїми вiршами, як маляр ремеслом,
Я заплямований, клеймити мicць немає.
Весь у грiхах, мелю негоже язиком,
Вiд долi злої хто рецепт рятунка знає?
Я ладен зiлля жадiбно всiлякi пить,
Заразну я хворобу пiдхопив неначе.
Вiд вад своїх нiяк я звiльнення не бачу,
Хоч прагну лiками новими хворiсть вбить.
Та враз закiнчиться оця моя недуга,
Коли свого коханого зустрiну друга.
Сонет 111 из цикла Вильям Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062301759
Свидетельство о публикации №117062301759
Рецензии