"Ни собственный мой стих, ни вещий взор..."
Вильям Шекспир. Сонет 107
Чекає передбачення й прогнози крах,
Бо пізнавать любові строк ніхто не може.
Не скаже, що, мовляв, лишивсь від неї прах,
В судомах і в конвульсіях на шлюбнім ложі.
На перший погляд, місяць наче смерний весь,
Коли затемнення на нього йде раптово.
Та, зневажаючи всі страхи, що з небес,
Після затемнення він оживає знову.
Так само вбить не зможе смерть мою любов
До тебе, друже. Забуття вона не взнає.
Усі геть помисли про тлінність відкидає,
Щоб оживати у сонетах знов і знов.
Моя любов у віршах переживе моїх
Диктаторів гробниці й володарів земних.
Сонет 107 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117062204739
Свидетельство о публикации №117062204739
Рецензии